1. Заняття можливі в будь-якому віці
   2. Фізичні навантаження, що щадять
   3. Здатність подолання своїх слабостей (лінь, брутальність і ін.)
   4. Розвиток терпіння, доброти, мислення
   5. Пристосованість техніки під визначену людину
   6. Відсутність змагань
   7. На заняттях атмосфера дружелюбності та рівності
   8. У дітей та підлітків — загальзміцнювальні й розвиваючі вправи, дихальна гімнастика.
   9. Вправи на координацію рухів, розвиток пам'яті, дисциплінованості, відсутність агресії
   10. Що займаються починають упевнено почувати себе в житті.

   Айкідо у світі входить у п'ятірку таких елітарних видів спорту, таких як кінний спорт, яхт-спорт, гольф, теніс і айкідо. В айкідо відсутні такі негативні аспекти, властиві змагальним видам спорту, як змагання (психологічні травми), стимулятори, суперництво, агресія на тренуваннях і змаганнях, неконтрольовані фізичні і психологічні навантаження, неповне розкривання особистості (однобокість розвитку).

   Розповсюдженим представленням про Айкідо є думка, що це чисто захисне бойове мистецтво й у ньому немає наступальних технік. Насправді айкідо не настільки обмежено. Існує чотири рівні технік: КАТАІ (твердий), ЯВАРАКАІ (гнучкий), КІ-НО-НАГАРЕ (текучий) та КІ (духовний).

   Перший рівень є тим, навколо чого повинна проходити велика частина тренувань. Заняття складаються з того, що один партнер атакує другого, здійснюючи чи захоплення удар, а другий виконує техніку для того, щоб нейтралізувати цю атаку. Потім після кожного повторення партнери міняються ролями нападаючого і що захищається.

   Третій рівень схожий на перший, але той, хто захищається, не чекає, поки нападаючий здійснить захоплення. Замість цього, він починає входити в техніку, коли нападаючий тільки в процесі захоплювання. Ця форма техніки виникає з власного бажання нападаючого здійснити захоплення. Перший і третій рівні є основними в навчанні Айкідо, і їхній можна порівняти з алфавітом і основною граматикою мови. Наступальна частина тренувань в основному статична, оскільки що захищається чекає атаки, перш ніж почати захищатися.

   Другий рівень можна розглядати як проміжний між першим і третій. В другому рівні, що захищається будучи поборюваним нападаючим, гнучко піддається (як бамбук на вітрі). В усіх трьох рівнях що захищається зливається із силою нападаючого і здійснює контроль, точніше кажучи, змінює власний рух нападаючого в нове з тим, що б у результаті його ж і чи кинути взяти під контроль. Це і є принцип АЙКІ, у японському називаний АВАСЄ ( щойде разом) чи КІ НО МУСУБІ (зв'язок з духом).

   На четвертому ж рівні дух що захищається і нападає єдині, і що захищається може почувати і контролювати всі рухи нападаючого. Говорячи словами засновника Айкідо О-Сенсея Моріхея Уесіби: «Усі що мені потрібно робити, так це стояти спиною до супротивника. Якщо він спробує мене вдарити, його бажання завдати удару вдарить і поранить його самого. Я єдиний із всесвіт, я нічим не володію. Коли я встаю, я зливаюся зі своїм супротивником.»

   Недавнє поширення айкідо по усьому світі не менш, ніж феноменально. Загальне число що займаються айкідо сьогодні більш мільйона, і Міжнародна Федерація айкідо стала сильніше, ніж коли-небудь,. Причина цього в самому айкідо, що виражає як у теорії, так і на практиці вищий прояв бойового і духовного мистецтва, створеного традиційною Японською культурою. Айкідо виражає реальні явища: плавний потік природних рухів, у якому ховається велика сила кі. Мета айкідо — формування ідеальної людської особистості за рахунок з'єднання тіла і розуму шляхом інтенсивних розумових і фізичних тренувань і досягнення динамічності як активного стану, так і спокою. Духовність основного принципу і раціональність його втілення лежать в основі міжнародної популярності айкідо.

   Зараз айкідо — бойовою дисципліною, найбільш придатної для нашого XXI століття, — займаються незліченна кількість людей — представники всіх рівнів і класів суспільства. Визначення айкідо як сучасного будо зовсім на означає, що воно придбало риси, характерні для інших «осучаснених» форм будо, таких як дзюдо, карате та кендо. У той час як айкідо розвиває духовні аспекти бойових мистецтв на основі тренування тіла і розуму, інші напрямки засновані на змаганні і турнірах, що підкреслює їхню силову природу, забезпечуючи тим самим для них місце у світі спорту. Айкідо, навпроти, відмовляється стати змагальним видом спорту і відкидає всі форми змагань і турнірів, включаючи розподіл на вагові категорії, класифікацію по числу перемог і нагородження переможців. Такі речі розглядаються лише як заохочення егоїзму, розвиток самовпевненості і неповаги до інших. Велика сила штовхає людей на заняття спортивними бойовими єдиноборствами — кожний хоче бути переможцем, але немає нічого більш страшного для будо, безумовна мета якого складається в звільненні відмінного, збагненні безособового й істинно людського.

   Айкідо — цілісний шлях удосконалювання особистості, Я. Отже, сприяє гармонічному духовному, фізичному й емоційному розвитку людини. У процесі тренування учень виконує не просто якийсь абстрактний прийом, але діє відповідно до рівня свого партнері. Оскільки кожна людина сам по собі унікальний, те та сама техніка звучить зовсім по-різному при виконанні її на різних партнерах. Таким чином, адепт айкідо одержує можливість пережити і проробити велику кількість ситуацій прямо не виходячи з тренувального залу. Зрозуміло, ці наробітки не проходять даром, і у випадку нападу айкідока може за себя постояти. Втім, замічено, що адепт айкідо «улипає» у неприємності куди ріжучи, чим послідовники будь-яких інших бойових мистецтв.

   Навчання айкідо відбувається за принципом «від серця до серця». Вивчити прийом по книжці недостатньо, потрібно ще наповнити ату порожню форму змістом, чи тієї сам «життєвою енергією кі», що фігурує в самій назві цього унікального бойового мистецтва.

   Айкідо розкриває дуже простий секрет поліпшення життя залежить від власного удосконалювання. Айкідо не пропонує ніяких чудес, крім одного — чуда вашого власного існування і вашого людського потенціалу.